На жаль деякі факти викладено тут не зовсім точно, дещо Марта дофантазувала, але в загальному це "щоденник" правильно відображає враження типового кебриджського першокурсника. Тому я подаю їх без жодних змін.
На жаль перша частина десь загубилась, то ми почнемо зі середини. -ОП
Якщо бажаєте, то я можу розповісти вам кілька цікавих речей про Кембридж. А саме, про мій факультет.
Перше, що мене дуже насмішило, це стенд фотографій основних осіб факультету. Більшість з них - сімейні знимки розміром 9 х 12 см і з дуже цікавими сюжетами. Наприклад, на одній фотографії якийсь вчений тримає на руках немовлятко і підпис: “Доктори такі-то, старший і молодший”. Або інше фото. Прірва. Вгорі стоїть якийсь професор і на гумовій нитці тримає жука, який стрибає вверх-вниз.На іншій фотографії на дивані сидять, скажімо, професор Скотт і професор Корнер. Проте внизу підпис: “Професор Скотт”. Хтось ручкою дописав “...і його тілоохоронець”. Виглядає смішно.
Кілька слів про ярмарок різноманітних товариств. У Кембриджі існує понад 300 найрізноманітніших об’єднань за інтересами, серед них такі екзотичні, як Винний Клуб, Об’єднання Східних Єдиноборств, Об’єднання тих, що грають на різноманітних музичних інстументах, наприклад, на малайзійських; найвишуканіші спортивні об’єднання, національні земляцтва, політичні угруповання і т.д. Звичайно, можна стати членом будь-якого з них, хоча треба спішити, бо чимало мають обмежений набір. 3-5 жовтня в одній з гімназій відбулась ярмарка всіх товариств. Уявіть собі зал завбільшки з футбольне поле, в якому море всеможливих столів, стендів, які знайомлять вас з роботою своїх організацій. Не можливо ступити кроку, щоб не потрапити в “обійми” якогось організатора. Можна стати членом товариства і власне тут, на місці. Всілякими способами організатори намагаються одержати вашу згоду у вигляді підпису. Якщо ні, то вони не відпустять вас просто так, не напхавши вам море буклетів, листівок, запрошень, газет і т.д. Найвеселішою, звичайно, є наочна агітація. Наприклад, у Винній Асоціації. Це припаси різноманітних вин і посуд для проби. Між іншим, латино-американський алкоголь такий міцний... Спортивні асоціації демонстують своє спорядження, всеможливі ракетки, м’ячі і т.д. Якщо види спорту є не дуже поширеними, тог ви можете на місці оглянути відеозаписи епізодів змагань, ознайомитись з правилами гри. Все це супроводжується роздаровуванням сувенірів у вигляді ручок, записників, кульків, сумок з надписами товариств.
Вийшов я з ярмарки з повнісінькою торбою всеможливих проспектів, попередньо давши згоду стати членом 30, а може й 40 товариств. Наступний день я розбирав хаос у своїй кімнаті. Не дивлячись на те, що 9/10 всього хламу паперів потрапило до смітника, все це залишило цікаві спогади...
Щодо до мене, то я, певно, почну займатися греблею. Більшість старших студентів сходяться на думці, що хоча це і не найлегший вид спорту, проте труднощі компенсуються тією красою, яку ти матимеш змогу побачити, мандруючи по ріці...
По-перше, лівосторонній рух. Найбільш небезпечними є не автомобілі, а велосипеди, тому актуальним є гасло: “Старежись велосипеда!”.
По-друге, закривання дверей відбувається протилежним до звичного нам поворотом ключа.
По-третє, всі студенти, які розмовляють найгіршою англійською мовою, є англійцями.
По-четверте, розмір англійських монет цілком не відповідає їх вартості.
Смішно, але в перші дні, не маючи дрібних грошей і роблячи перші покупки, я набрав на здачу стільки монет, що тепер мені важко переносити власний гаманець...
Все тут є комп’ютеризовано і автоматизовано. Потужні комп’ютери сполучаються мережею. Більшість 486PCS, трохи 386 і MACи, дві лазерні друкарки, два сканери, десь 6 CD-Roms. Комп’ютерний клас працює цілодобово. Перепусткою служить магнітна картка. Спочатку я не міг нікуди потрапити. Проте потім я звернувся до адміністрації коледжу і одержав перпустки в комп’ютерний центр, а також візи для друкування. Щоб надрукувати, або передрукувати якусь інформацію, я можу використовувати свою перепустку. І кожна копія буде містити мій номер.
Університетська бібліотека є також комп’ютеризованою. Банк даних знаходиться на терміналі. Існує багато видів пошуку: через автора, через ключове слово, через класифікацію, або довільну комбінацію всіх попередніх. Спостерігаються дві протилежні тенденції: або ти вводиш багато інформації і одержуєш 1-2 статті, або ти введеш кілька ключових слів і одержиш 20-1000 статтей. Отже, перед тобою список замовлень. Якщо потрібна додаткова інформація по якихось пунктах, виділяєш їх, перепускаєш через систему і одержуєш вичерпні відомості. Наступним кроком буде, запам’ятавши місцезнаходження даної статті, піти на потрібний поверх, в потрібну кімнату, самому знайти потрібну полицю і вибрати потрібну книгу. Ось так. Добре, що всі книжки в бібліотеці сортуються спочатку за предметами, а вже потім за авторами. Тому після 30-хвилинного пошуку однієї книжки можна переглянути всі книжки в околі і знайти чимало цікавого.
Ще кілька слів щодо погоди. Виглядає, ніби тут холодне літо, а не тепла осінь. Половину жовтих, половину зелених кольорів. Вечори і ночі теплі. Дуже помірна погода. Дощ падав поки що тільки один раз. Проте Кембридж виглядає чудово за будь-яких умов.
Навизначнішим для мене є те, що я почав займатися математикою...
Що цікавого було на обіді?
Десь близько закінчення Директор коледжу професор Атья, математик, мав промову. Це досить складно, щоб в кількох словах її переповісти. Студентів було так багато, що вони не могли поміститися всі в залі, тому частина студентів (не я) змушені були розсістися в Старій Їдальні, що поряд з Великою Залою. Щоб послухати професорську промову, вони заповнили галереї, які примикають до Зали. Цей виступ був дуже веселим сам по собі, розчинений численними жартами, анекдотами, але у зв’язку з поганою акустикою всі, хто перебував в галереях, сприймали інформацію з деяким запізненням. Коли присутні в залі починали сміятися, то присутні в галереях мовчки дослухалися, але потім з запізненням в 2-3сек. вибухали реготом. Дуже часто виходило, ніби вони сміються з попереднього жарту...
Отже... В кінці промови проф. Атья виголосив тост до НОВИХ СТУДЕНТІВ і всі присутні професори, стоячи, підняли келихи. Я вскочив також. Звичайно, що не можу, щоб не вскочити в якусь халепу, бо крім мене зі студентів цього ніхто більше не зробив...
Існує традиція, що кожного року після такого обіду всі новачки повинні пробігти крос навколо Великого Двору за той час, що годинник б’є північ. Це відбувається протягом 43 секунд, і, якщо ти встигнеш за цей час зробити коло, то тобі гарантований великий успіх в чомусь (не пам’ятаю в чому саме).
Я вирішив спочатку просто подивитися на це видовище.
Були включені всі світильники. Народ скучкувався під годинником. Було так шумно, що ніхто не почув, як годинник почав бамкати. Але ось нарешті всі почали бігти. Мені не залишалось нічого, як бігти разом з усіма. Це було суцільне вар’ятство, якщо дивитись збоку, що досвідчений народ і робив з великим успіхом. Глядачі просто зі сміху тріскали... Бо на бігунів чекали небезпечні несподіванки. Наприклад...
Оксана вивихнула ногу...
Марія-Луїза загубила свій капець, а коли повернулась через 20 метрів за ним, то була збита з ніг зустрічними бігунами...
Андреас скінчив забіг цілковито мокрим, оскільки десь на середині дороги хтось вилив на нього з вікна відерце води...
Сьогодні я зустрів Тома з перев’язаною рукою: перелом...
А мені фантастично пощастило уникнути зіткнення з таблицею “Не топтати траву”, яка виникла переді мною несподівано за поворотом...
Чимало студентів закінчило крос десь над ранок...
На наступний день в коледжі на лекціях було дуже мало слухачів...
Наприклад, у нас відбувались футбольні матчі між різними коледжами. Організація - на фантастичному рівні. Якщо ти виявив цікавість до подібної гри, то ти одержуєш повідомлення по Е-mail напередодні кожного матчу. Також вивішуються великі оголошення в приміщенні адміністрації. Кожна команда налічує 11 осіб. Але звичайно назбирується набагато більше бажаючих покопати м’яча, тому кожен може бути гравцем принаймі пів-тайму. Це трохи весело, оскільки ще й до всього обидві команди мають майки однакових кольорів. І тому є величезні й курйозні проблеми з ідентифікацією гравців.
В неділю я був на службі в церкві при коледжі. В їхньому сенсі служба дещо відрізняється від тої, до якої ми звикли на Україні. Загальна атмосфера є набагато більш інформативнішою і доброзичливішою.
Дуже добра традиція коледжу, що всі харчуються разом (соціальний фокус): балачки сприяють зближенню. Бо протягом дня ви є настільки завантаженими, що не маєте нагоди поспілкуватися. Зате їжа дозволяє вам добре відпочити, набратися гумору. І оскільки коледж налічує набагато менше студентів, ніж університет, то за деякий час практично всі стають знайомими.
Зі свого комп’ютера я одержую дуже багато інформації. Можу переглядати каталог бібліотеки. Вивчаю німецьку мову - теж з допомогою комп’ютера. Є чималий вибір оголошень типу “Потрібно” і “Продаю”, тому чимало життєвих проблем можна вирішити, як кажуть “не відходячи від каси”. З допомогою комп’ютера беру деякі комп’ютерні курси. Звичайно це є лекції з подальшими практичними вправами. Свою роботу ти часом можеш проектувати на стіну завбільшки 2х3 метри. Досить цікаво.
Можу розповісти про лекції проф. Seagal, який викладає алгебраїчну геометрію. Він читає свій курс дуже швидко, опускаючи несуттєві доведення, намагаючись максимум уваги приділити важливим деталям. Його лекції є надзвичайно цікавими для мене, проте часом буває дуже важко відтворити по пам’яті деякі його довелення. Наведу кілька моментів з його лекцій: (після певних перетворень в якомусь доведенні) “Підсумовуючи все, що ви зрозуміли, ми можемо написати...”; (після того, як він написав теорему, спробував її з ходу довести і помилився) ”Це є дуже тривіально, я пам’ятаю, що це повинно бути тривіально, але на даний момент я не зможу вам це продемонструвати, але ви це можете спробувати зробити самостійно...” ; “якщо ви уважно розглянете це вдома, ви зрозумієте, чому це саме так”.