На молочних тих лугах,
При дорозі і на горі,
По безкраїх злих степах,
По зелененьким листочкам,
Бродять, але не мишата,
І не звірі, не звірята,
А ... маленькії цвірята.
| У малесеньких садочках,
На молочних тих лугах, При дорозі і на горі, По безкраїх злих степах, По зелененьким листочкам, Бродять, але не мишата, І не звірі, не звірята, А ... маленькії цвірята. |
|
| То бжола кудись підкине,
То метелик понесе. Тополиний пух полине, А на нім висить одне. Але вітер розбишака, Як дмухне в не ті поля! "То полинь", -- зітхне цвіряка, Знов почне усе з нуля. |
 |
| Кожне з них шука ночівку,
Та не просто там криівку, Чи землянку, чи халупку, Чи звичайну теплу грубку, А єдину ту домівку, Найріднішу мов із пуху, Лиш вона трима на духу Ту злиденную мандрівку. |
 |
| Ось прийшли порядком
На незнану грядку. Не впускають їх квітки, Повернуться другим боком Та поглянуть косим оком, На латані сорочки, З часом вицвівші нитки, Й замикають пелюстки. |
 |
| А на полі, при дорозі
Велетеньський той будяк Винайняв вже пан Бридяк. Добродушний подорожник Захотів тих подорожніх, Поселити в себе в змозі Та квітки його маленькі Навіть цвіркові низенькі. |
 |
| Для Цавірни, їх царівни,
Призначається той дім, Що лишилася позаду, На пожарищі від саду Тих колишніх щастя днів. Йдуть і вірять, що колись Віднайдуть їй тую владу, Той палац і неба вись. |
 |
| З ними йде одна цвірина,
Та замурзана дівчина, Що тихенько їх втішає, Ладну пісню заспіває. То розкаже їм билину Про червоную калину, Про маленький колосок, Той тоненький голосок. |
 |
| Веселіше разом йдеться,
Коли те дівча сміється. Для потіхи робить все, А ночами сльози л'є, І ніхто того не знає, Що то їй найтяжче є: То перебрана Цавірна, Що народу свому вірна. |
 |
| "На нас кожного чекає,
Мов та зірка в небесах. Шляху легкого не має. Так передано в віках: Той хто горя не пізнає, Той ніколи не знайде, Той ніколи не ввійде. Йдемо браття попри все". |
 |
| Так Цавірна повідала,
Промовчала лиш про те, Що в раю лише росте, Тая квітка величава. І по нашій, по земній, По страдальницькій землі, По стеблині, по ріллі, Йде цвірявина батава... |
 |