Літо краснеє, радості мить,
Й намагається вітер понуро
Краплями дощику спогади змить.
Літо, до самого неба дорога
Крізь гори, долини й хребти
Літо, і вже от самого порога
Квіти душі починають цвісти.
| Відбуло, відгyло, промайнуло
Літо краснеє, радості мить, Й намагається вітер понуро Краплями дощику спогади змить. Літо, до самого неба дорога
|
|
| А пам`ятаєш, як сонячний зайчик
Смішно навколо ставку вигляда Знає веселий ненацький зухвальчик, Що ні хмаринки і близько нема. А як сонце багряне сідало,
|
 |